Конкурс есе

У вересні 2002 року у Франкфурті Магнус Гефген викрав одинадцятирічного хлопчика, убив його й вимагав у родини мільйон євро викупу. Поліція стежила за переданням грошей і 30 вересня затримала Гефгена. На той момент правоохоронці не знали, що дитина вже загинула.

Під час допитів він називав неправдиві версії подій. Поліцейські вважали, що зволікання може коштувати хлопчикові життя, і намагалися якнайшвидше встановити його місцеперебування.

Вранці 1 жовтня заступник начальника поліції наказав пригрозити затриманому сильним фізичним болем, якщо той не скаже, де дитина. Слідчий передав цю погрозу Гефгену. Приблизно за десять хвилин він назвав місце, де сховав тіло.

Обіцяного болю не завдали. Проте сама реальна погроза такого поводження стала окремою правовою проблемою. Намір урятувати дитину не усував питання про межі повноважень поліції та захист людської гідності.

Суд визнав незаконними методи допиту й виключив досудові зізнання Гефгена. Водночас речові докази, знайдені завдяки отриманій інформації, залишилися в матеріалах провадження. Захист просив припинити процес або виключити й ці докази, але суд із цим не погодився.

У суді Гефген зізнався знову після роз’яснення права мовчати й того, що попередні зізнання не можуть бути використані проти нього. У липні 2003 року його засудили до довічного позбавлення волі. Обставини вбивства суд установив на підставі судового зізнання, а речові докази його підтверджували.

Поліцейських, причетних до погрози, також визнали винними. Вони отримали попередження з умовними штрафами. Відповідальність поліцейських і відповідальність Гефгена розглядалися окремо.

1 червня 2010 року Велика палата ЄСПЛ ухвалила рішення у справі «Гефген проти Німеччини», заява №22978/05.

Щодо статті 3 Конвенції: Суд установив порушення. Погрозу кваліфікували як нелюдське поводження. Заборона такого поводження є абсолютною, тому навіть спроба врятувати життя не виправдовує її порушення.

Щодо статті 6 Конвенції: Суд не встановив порушення права на справедливий суд у конкретних обставинах цієї справи. Більшість урахувала нове зізнання в суді та роль спірних речових доказів у засудженні. Такий висновок не означає загального дозволу використовувати незаконно здобуті докази.

В обох питаннях голоси розділилися 11 проти 6. Частина суддів вважала, що використання доказів, отриманих через порушення статті 3, несумісне зі справедливим судом. Їхні аргументи викладено в окремих думках до рішення.

Ці питання лише допомагають почати роздуми. Не обов’язково відповідати саме на них або обирати щось із цього переліку. Ти можеш поставити власне питання, запропонувати несподіваний погляд і вільно розвивати свої думки. Ніхто не обмежує твою творчість у межах теми есе.

Подивися на ситуацію очима родини дитини, слідчого, захисника, судді або людини, яку помилково запідозрили у злочині. Ось кілька можливих напрямів:

• Чи змінює добрий намір правову оцінку забороненого способу дії?
• Чому навіть людина, яка вчинила тяжкий злочин, зберігає право на людську гідність?
• Чи можна відокремити достовірність доказу від способу, яким його отримали?
• Що для тебе означає справедливість: правильний результат, чесний шлях до нього чи поєднання обох?
• Чи змінилася б твоя оцінка дій поліції, якби дитину вдалося врятувати?
• А якби затриманий виявився невинним? Чи можна встановлювати правила лише для випадків, коли ми впевнені у винуватості?
• Чи створює один виняток ризик того, що згодом він стане звичною практикою?
• Чи означає захист прав обвинуваченого байдужість до потерпілих?
• Чи справедливо виплачувати компенсацію засудженому за порушення його прав?
• Чи може держава вимагати поваги до закону, якщо сама порушує його заради бажаного результату?

Не намагайся охопити все. Можна зосередитися на одному питанні, поєднати кілька або піти власним шляхом. Важливі твоє самостійне бачення, переконливі аргументи та готовність чесно розглянути іншу позицію.

Почни з рішення та окремих думок:

• Gäfgen v. Germany [GC], №22978/05, 01.06.2010. Офіційна база ЄСПЛ HUDOC. Обставини справи: §§10–20; національний розгляд: §§24–36; оцінка за статтею 3: §§87–132; оцінка справедливості процесу: §§162–188. Окремі думки розміщено після рішення.
• Повний текст рішення англійською у PDF. Додаткова копія для читання.

Правові норми для аналізу:

• Європейська конвенція з прав людини. Статті 3 і 6.
• Конституція України. Статті 28 і 62.
• Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 87 про недопустимість доказів, отриманих унаслідок істотного порушення прав людини.

Додаткове читання:

• Lutz Oette / REDRESS: коментар до справи Гефгена.
• Winfried Brugger: дискусія про так звані «рятувальні тортури». Авторська позиція для критичного зіставлення.
• Розгорнуті матеріали до теми «Правда чи процедура».

Коментарі допоможуть побачити різні погляди. Факти справи й висновки Суду звіряй із рішенням ЄСПЛ, а зміст норм із їхніми офіційними текстами.

Так. Конкурс відкритий для всіх: від першого курсу до аспірантури.

Так. Бот сам видаляє з файлу службові дані й перейменовує його, тож журі отримує лише код і текст. Сам текст бот не змінює, тому перед поданням перевір, щоб у ньому не було твого імені.

Одну з одного Telegram-акаунта.

Ні, вони не обов’язкові. Але кожна цитата, норма чи судове рішення, на які ти спираєшся, мають бути реальними й точно позначеними.

Викладачі кафедри публічного права, викладачі кафедри цивільного та господарського права, а також юристи-практики.

Лише тему і, за бажанням, власну назву есе. Жодних імен, груп чи курсів.

З одного Telegram-акаунта приймається лише одна робота, тому надсилай остаточну версію, яку вже перечитав.

Надішли боту команду /mycode, і він нагадає код твоєї роботи.

Результати оголосять за анонімними кодами.

Із технічних питань звертайся до Наливайка Ігоря Олеговича в Telegram: @nalyvaikoio.